Польща з 2022 року не імпортує природний газ з Росії. Контракт із «Газпромом» розірвано, а трубопровідні та LNG-постачання зі східного напрямку впали до нуля. У 2025 і 2026 роках структура імпорту базується на Baltic Pipe та LNG-терміналі в Свіноуйсьці з домінуванням норвезьких, данських і американських поставок.
Дані Міністерства енергетики та Eurostat підтверджують: у 2025 році частка Росії в імпорті природного газу становила 0 %. Аналогічна ситуація з рідким газом LPG — останні обсяги зникли на початку 2026 року після повного запровадження санкцій ЄС. Польща стала одним із найбільш диверсифікованих газових ринків регіону.
Цей текст пояснює, як відбулася ця зміна, які нинішні джерела сировини, чим відрізняється ситуація Польщі від інших країн ЄС і які наслідки це має для енергетичної безпеки та повсякденного життя споживачів.
Історичний поворот: від повної залежності до повного розриву
Протягом десятиліть Польща спиралася на газ з Росії. У піковий період частка «Газпрому» перевищувала 60–70 % національного споживання. Ямальська угода та трубопровід «Ямал — Європа» були головним каналом поставок. Ситуація різко змінилася після 24 лютого 2022 року.
У квітні 2022 року «Газпром» зупинив поставки, вимагаючи оплати в рублях. Польща відмовилася. Вже 13 травня 2022 року уряд ухвалив формальне рішення про розірвання угоди 1993 року, а 23 травня 2022 року міністр клімату офіційно повідомила про її денонсацію. Відтоді природний газ з Росії перестав надходити до Польщі як трубопровідним шляхом, так і у формі LNG.
Рішення не було спонтанним. Роками будувалася альтернативна інфраструктура: LNG-термінал у Свіноуйсьці (перша поставка у 2015 році), інтерконектори із сусідами і — передусім — Baltic Pipe. Коли російські поставки припинилися, система не зруйнувалася. Сховища були заповнені, а нові напрямки перебрали обсяги.
У нашій аналітичній практиці ми спостерігали, як у 2022 і 2023 роках польські енергетичні компанії в рекордному темпі укладали контракти на американський і катарський LNG. Результат? Уже у 2023 році частка Росії в імпорті природного газу впала нижче 1 %, а з 2024 року залишається на рівні нуля.
Актуальні дані 2025–2026: звідки насправді надходить газ до Польщі
Згідно зі звітом Міністерства енергетики за 2025 рік імпорт природного газу до Польщі становив 213,5 ТВт·год і був на 23 % вищим, ніж роком раніше. Структура виглядає так:
| Джерело | Частка в імпорті 2025 | Характеристика |
|---|---|---|
| Baltic Pipe (Данія) | 38,9% | Норвезький і данський газ |
| LNG США | 30,7% | Переважно через Свіноуйсьце |
| LNG Катар | 11,15% | Довгострокові контракти |
| Норвегія (безпосередньо) | 6,2% | Через Baltic Pipe |
| Німеччина, Литва та інші | бл. 13% | Інтерконектори |
| Росія | 0% | Відсутність контрактів і поставок |
Дані Міністерства енергетики та Eurostat. LNG-термінал у Свіноуйсьці обробив у 2025 році 82 поставки (проти 61 роком раніше). Його регазифікаційна потужність після розширення сягає 8,3 млрд м³ на рік. Національний видобуток покрив близько 17,7 % потреби.
У першій половині 2026 року тенденція зберігається. Офіційні заяви представників уряду з серпня 2026 року однозначно підтверджують: «Ми не імпортуємо природний газ з Росії і ніколи більше не будемо змушені його імпортувати». Регламент REPowerEU, що набрав чинності 18 березня 2026 року, запроваджує систему дозволів на російський газ, але Польща — не маючи жодних угод — таких дозволів не видає.
Ключовий факт: з 2022 року до Польщі не надійшов жодного кубічного метра російського природного газу трубопровідним шляхом чи у формі LNG.
Порівняння з іншими країнами ЄС — хто ще купує, хто ні
Ситуація Польщі контрастує з частиною Союзу. У 2025 році ЄС загалом імпортував ще близько 36 млрд м³ газу з Росії (близько 12 % імпорту). У 2026 році, попри регламент про поступову відмову, деякі країни продовжують закупівлі на основі старих контрактів.
Найбільші отримувачі російського LNG у першій половині 2026 року — Бельгія, Франція та Іспанія. Трубопровідний газ надходить переважно до Угорщини, Словаччини та Греції через TurkStream. Польща, країни Балтії та Фінляндія належать до групи держав, які повністю усунули цей напрямок.
Різниця випливає зі стратегічних рішень, ухвалених раніше. Польща інвестувала в інфраструктуру до кризи, тоді як частина держав Західної та Південної Європи довше зберігала залежність. Графік ЄС передбачає повну відмову від російського газу не пізніше листопада 2027 року, але Польща досягла цього етапу вже на чотири роки раніше.
Міфи та поширені помилки в інтерпретації даних
У публічних дискусіях досі виникають непорозуміння. Ось найпоширеніші з них разом із поясненням, чому вони вводять в оману:
- «Польща все ще купує російський газ, бо ЄС його купує» — помилка, що полягає в усередненні. Дані ЄС — це сума 27 держав. Польща в цій сумі має нуль. Змішування середнього показника ЄС із ситуацією конкретної країни призводить до хибних висновків.
- «LPG — це те саме, що природний газ» — рідкий газ LPG (пропан-бутан) і природний газ (метан) — різні продукти. Польща мала залишкові поставки LPG з Росії до початку 2026 року через прогалини в санкціях (чистий бутан/ізобутан). З січня/лютого 2026 року й ці поставки припинилися. Це не змінює факту нульового імпорту природного газу.
- «Якщо газ іде через Німеччину, то він може бути російським» — газ у європейській мережі змішується. Однак польські компанії не укладають контрактів на російську сировину, а митні та балансові дані Міністерства енергетики показують нуль з російського напрямку.
- «Незалежність лише декларативна» — твердим доказом є дані Eurostat, баланси Міністерства енергетики та заяви оператора системи (Gaz-System). Відсутність контрактів і відсутність обсягів у торговельній статистиці неможливо приховати.
Ці помилки часто з’являються в соціальних мережах і деяких політичних коментарях. Варто завжди звертатися до первинних джерел — урядових звітів і Eurostat — замість того, щоб спиратися на узагальнення.
Інфраструктура майбутнього: Baltic Pipe, LNG і FSRU
Енергетична безпека Польщі сьогодні спирається на три стовпи. Baltic Pipe потужністю до 10 млрд м³ на рік постачає газ з норвезького шельфу. LNG-термінал у Свіноуйсьці після розширення має 8,3 млрд м³. Третій елемент — плавучий термінал FSRU у Гданській затоці — має стати до експлуатації у 2028 році і додати близько 6,1 млрд м³.
У серпні 2026 року тривала фіналізація газопроводу Гданськ–Густожин, який з’єднає майбутні гданські термінали з національною системою. Завдяки цьому Польща отримує можливість не лише покрити власну потребу (близько 20 млрд м³ на рік), а й виконувати роль регіонального хабу — постачаючи газ до України, Словаччини та далі.
Запланована третя установка FSRU має підняти сукупну регазифікаційну потужність понад 20 млрд м³. Це вже рівень, який дозволяє думати про експорт і стабілізацію ринку Центральної Європи.
Найчастіші запитання
Чи купує Польща газ з Росії у 2026 році?
Ні. Ані природного газу, ані — з початку 2026 року — рідкого газу LPG. Офіційні дані та заяви уряду в цьому питанні однозначні.
Звідки Польща бере газ, якщо не з Росії?
Переважно з Норвегії та Данії через Baltic Pipe, а також зі США та Катару у формі LNG. Їх доповнюють поставки через інтерконектори з Німеччиною та Литвою, а також національний видобуток.
Чи можливе відновлення поставок з Росії?
Технічно так, але політично і контрактно — ні. Польща не має угод, а регламент ЄС REPowerEU забороняє нові контракти. Уряд неодноразово заявляв, що повернення не буде.
Як виглядає ситуація з LPG?
До 2025 року Росія ще мала частку в імпорті LPG (близько 12–13 % у 2025). З січня 2026 року, після повного запровадження санкцій, імпорт впав до нуля.
Чи залежать ціни на газ для споживачів від Росії?
Не безпосередньо. Ціни формуються на основі контрактів зі США, Норвегією та Катаром, а також котирувань європейських хабів. Незалежність підвищила стійкість до цінового шантажу.
Чекліст — як самостійно перевірити енергетичну незалежність Польщі
- Перевірте найновіший звіт Міністерства енергетики з моніторингу безпеки постачання газового палива — шукайте позицію «Росія» у структурі імпорту.
- Порівняйте дані Eurostat щодо імпорту газу за країною-партнером для Польщі (код NRG_TI_GASM).
- Перевірте повідомлення Gaz-System щодо заповнення сховищ і джерел газу в системі.
- Перегляньте урядові заяви 2025–2026 років — усі підтверджують нуль поставок з Росії.
- Співвіднесіть польські дані з даними ЄС — різниця показує, наскільки Польща випередила частину партнерів.
Виконання цих п’яти кроків займає кільканадцять хвилин і дозволяє уникати інформаційних маніпуляцій.
Що це означає для звичайного споживача та економіки
Для домогосподарств і підприємств найважливішою є стабільність поставок і передбачуваність цін. Відсутність залежності від одного політично нестабільного постачальника означає, що можливі геополітичні кризи на Сході не перекладаються автоматично на порожні сховища чи різкі стрибки рахунків.
Економіка отримує можливість довгострокового планування. Енергоємна промисловість, теплопостачання та транспорт на основі CNG/LNG працюють в умовах більшої впевненості. Польща також може виконувати роль експортера безпеки — уже зараз частина газу, що надходить через Свіноуйсьце, потрапляє до України.
Вартість цієї незалежності була високою — мільярди злотих в інфраструктуру. Ефект, однак, є стійким. У 2026 році Польща належить до вузької групи держав ЄС, які реально, а не декларативно, відмовилися від російського природного газу.
Процес диверсифікації не закінчується. Розширення потужностей LNG, розвиток транскордонних з’єднань і поступове збільшення частки газу з відновлюваних джерел (біометан) — наступні етапи. Енергетична незалежність виявилася можливою — і була досягнута.
