Dominika Ćosić — одна з най досвідченіших польських кореспонденток у Брюсселі, чиє прізвище вже понад два десятиліття з’являється в репортажах із серця Європейського Союзу. Її робота поєднує журналістську достовірність з особистою перспективою людини зі змішаним польсько-сербським корінням, що надає її текстам і книгам виняткової глибини.
Прізвище Ćosić, хоч і рідкісне в Польщі, відкриває двері до історії про ідентичність, історичну травму та професійну рішучість. Народжена 1976 року в Кракові, вона побудувала кар’єру від місцевих редакцій через репортерські мандри Балканами аж до постійного місця в європейській столиці, де висвітлює події для наступних поколінь медіа.
Те, що вирізняє прізвище Домініки Ćosić, — це не лише його звучання, а насамперед те, як авторка поєднує його з щоденною роботою — від аналізу політики НАТО та ЄС до літературних портретів абсурдів брюссельського життя. Її книги та репортажі показують, як особисте коріння може стати інструментом кращого розуміння складного континенту.
Походження прізвища Ćosić та корені ідентичності Домініки
Прізвище Ćosić походить із південнослов’янських мов, найімовірніше сербської чи хорватської. Це патронімічна форма, утворена від імені Ćosa або особистої риси — в діалектах «ćosav» може означати кирпатий ніс чи подібну характеристику. У Сербії воно належить до досить поширених прізвищ, натомість в Польщі за даними реєстру PESEL на початку 2026 року його носили лише близько одинадцяти осіб, переважно в куявсько-поморському та малопольському воєводствах.
Для Домініки Ćosić це прізвище є живим свідченням змішаного походження. В одному зі своїх текстів вона згадує, що в дитинстві в Белграді з гордістю повторювала: «Ja sam pola Poljakinja, pola Jugoslovenka». З роками, після розпаду Югославії, вона уточнювала цю ідентичність на «полячка наполовину, сербка наполовину». Ця внутрішня двоїстість стала ключем до її професійних виборів — студій сербської та хорватської філології в Ягеллонському університеті та глибокого занурення в балканську тематику.
Вибух воєн на початку 90-х років XX століття став для неї особистою раною. Югославія, яку вона вважала другою батьківщиною, розпадалася в хаосі насильства та страждань звичайних людей. Хоча сама вона була тоді в Кракові, емоційно переживала ці події так, ніби вони відбувалися поруч. Травма тих днів штовхнула її до репортерських поїздок на Балкани вже 1998 року — спочатку для «Wprost», згодом для інших видань. Замість сухих репортажів із фронту вона шукала людські історії, місця, позначені трагедією, як-от Вуковар чи Сараєво, і намагалася зрозуміти, як тигель культур може перетворитися на символ пролитої крові.
Від Кракова через Балкани до Брюсселя — професійний шлях
Перші кроки в професії вона робила дуже рано. З 1993 року співпрацювала з «Czasem Krakowskim», а в 1995–2003 роках — з «Dziennikiem Polskim». Уже тоді вона зарекомендувала себе як людина, допитлива до світу й готова їхати туди, де твориться історія. З 1998 року головною сферою її інтересів стали Балкани — регіон, який вона знала не лише з книжок, а й із сімейних оповідей.
Переломним став 2005 рік, коли вона обійняла посаду кореспондентки «Wprost» у Брюсселі. Відтоді її професійне життя остаточно пов’язалося з європейською столицею. Наступні редакції — «Dziennik Gazeta Prawna» (2011–2016), «Do Rzeczy» (з 2014-го), а насамперед TVP (травень 2016 — грудень 2023) — дозволяли їй висвітлювати як щоденну роботу інституцій ЄС, так і доленосні події в оборонній політиці чи розширенні Спільноти.
У 2024 році, після змін у громадських медіа, вона вела щотижневу міжнародну програму на Radio Wnet, а влітку долучилася до Телевізії Republika, де готувала репортажі з Європейського парламенту та Франції. У листопаді 2024 року вона пов’язала себе з міжнародним каналом Euronews, де продовжує працювати кореспонденткою з питань європейської політики та безпеки. Ця безперервність у мінливих медійних реаліях свідчить про її гнучкість і професіоналізм.
| Період | Редакція / Роль | Ключові сфери та події |
|---|---|---|
| 1993–2003 | Czas Krakowski, Dziennik Polski | Початки, репортажі з Балкан з 1998 р. |
| 2005–2010 | Wprost – кореспондентка Брюссель | Інституції ЄС, політика розширення |
| 2011–2016 | Dziennik Gazeta Prawna – кореспондентка | Європейська політика та економіка |
| 2016–2023 | TVP – кореспондентка Брюссель і Франція, ведуча «Studio Zachód» | Бельгія, Франція, інтерв’ю (зокрема з Асією Бібі 2020) |
| 2024 | Radio Wnet, Телевізія Republika | Міжнародні програми, репортажі з ЄП |
| з листопада 2024 | Euronews – кореспондентка | Політика ЄС, НАТО, міжнародні справи |
Її приклад доводить, що в закордонній журналістиці важить не лише майстерність, а й щире залучення до тем — а в Домініки Ćosić цього в надлишку завдяки особистому корінню.
Книги Домініки Ćosić — літературне дзеркало життя між Польщею та Балканами
Поруч із репортерською роботою Домініка Ćosić створила кілька книг, які є природним продовженням її журналістської місії. Кожна з них по-своєму поєднує особистий досвід із ширшим історичним і політичним контекстом.
«Balkan Express» (вид. 2020, Ośrodek Myśli Politycznej, англійська версія 2021) — це збірка роздумів і репортажів із регіону, який вона знає як свої п’ять пальців. Авторка описує не лише місця й події, а насамперед людей — тих, хто пережив війну, відбудовує життя й намагається знайти сенс у новій реальності. Книга є даниною балканському тиглю культур, який попри все вистояв.
Найновіший роман «BRuxELles» (2024, також Ośrodek Myśli Politycznej) має зовсім інший тон — сповнений чорного гумору, сюрреалістичних персонажів і легкої злісності. Головними героїнями є, зокрема, розсіяна собача психотерапевтка, кічова ворожка-п’яниця та божевільна професійна плакальниця на похоронах, яка найохочіше кидається в могилу за труною. Брюссель її очима — це місто абсурдів, бюрократії та людських слабкостей, водночас місце, де можна знайти справжні історії. Кримінальні елементи та влучні соціальні спостереження змушують книгу розважати, але й залишати читача з питаннями про природу людини в столиці європейської політики.
У доробку також роман «Uśmiech Dalidy», non-fiction «Od Horyzontu do przewodnictwa» про польський шлях до Європейського Союзу та співаторство путівника по Балканах. Кожна з цих позицій показує інший бік авторки — від глибоко особистого до аналітичного й гумористичного.
| Назва | Рік | Жанр | Короткий опис |
|---|---|---|---|
| Balkan Express | 2020 | Репортаж / роздуми | Історії людей і місць колишньої Югославії, травма та відбудова |
| BRuxELles | 2024 | Побутовий роман | Чорний гумор, сюрреалізм, портрет Брюсселя та людських абсурдів |
| Od Horyzontu do przewodnictwa | раніше | Публіцистика | Польський шлях до Європейського Союзу та головування |
| Uśmiech Dalidy | раніше | Роман | Особиста, літературна оповідь |
Сучасна роль і унікальна перспектива в європейській дискусії
Сьогодні Домініка Ćosić працює для Euronews, де висвітлює ключові події Європейського парламенту, оборонної політики НАТО та міжнародних справ. Її голос залишається важливим і поза студією — як членкиня Brussels Europe Press Club та Club De La Presse Francophone вона регулярно бере участь у дебатах і конгресах, зокрема в Європейському економічному конгресі 2026 року.
Те, що вирізняє її роботу, — рідкісна здатність поєднувати макроаналіз із мікроісторіями. Завдяки балканському корінню та багаторічному перебуванню в Брюсселі вона вміє помічати нюанси, які оминають багатьох коментаторів — як у стосунках інституцій ЄС, так і в напругах на східному та південному флангах Європи. Її залучення до прав людини, зокрема ініціатива петиції щодо звільнення Asii Bibi чи інтерв’ю з нею 2020 року, показує, що журналістику вона сприймає не лише як професію, а й як місію.
Для тих, хто лише починає пригоду з міжнародної журналістики, її шлях може стати натхненням: студії філології дали міцну мовну та культурну основу, а особистий досвід — мотивацію не зупинятися на поверхні. Для досвідчених читачів її тексти й книги пропонують більше — багатошарову оповідь про те, як приватна історія переплітається з історією континенту і як навіть найважче спадок можна перетворити на інструмент кращого розуміння світу.
Робота Домініки Ćosić триває. У Брюсселі, який ніколи не спить, а Балкани й далі вимагають уваги, її прізвище залишається синонімом достовірності, сміливості та глибокого, людяного погляду на Європу.
