У невеликому мазовецькому містечку, розташованому серед лісів і полів на межі Келецької височини та Мазовецької низовини, Ярослав Качинський уже понад десятиліття знаходить місце, де його послання лунає з особливою силою. Пшисуха — повітовий центр із населенням близько шести тисяч жителів — регулярно приймає найважливіші події Права і Справедливості: від регіональних конвенцій до статутних і виборчих конгресів. Саме тут лідер партії креслить візію рівних шансів для польського села й великих міст, підкреслює незамінну роль сільського господарства в національній ідентичності та аналізує загрози для суверенітету й верховенства права. Ці події виходять далеко за межі звичайних партійних зборів — вони перетворюються на справжню маніфестацію вірності традиційним цінностям і живого діалогу з виборцями, які бачать у Качинському захисника свого щоденного життя.
Пшисуха діє як надійний бастіон, де підтримка ПіС на парламентських і президентських виборах стабільно тримається в межах 55–80 відсотків залежно від рівня (повіт чи громада). Місцеві жителі особливо цінують автентичність цих візитів: вони віддають перевагу живим зустрічам, а не телевізійним дебатам, бо відчувають, що їхні голоси щодо інфраструктури, сільського господарства чи захисту від чужих ідеологій справді доходять до влади. Для партії це ідеальна площадка: ентузіастичні натовпи, заповнені спортивні зали та щирі місцеві жести вдячності формують образ сили, глибоко закоріненої в польській провінції, — на противагу відірваним елітам. Кожне таке зібрання посилює наратив про «справжню Польщу», яка пережила численні бурі й готова боротися за своє майбутнє.
За останні роки Пшисуха стала свідком ключових моментів в історії сучасної польської правиці. Від статутного конгресу 2017 року, через сільськогосподарські конвенції в умовах пандемії та війни в Україні, до злиття з Суверенною Польщею в 2024-му й оновлення керівництва партії в червні 2025-го — кожна подія додавала нові акценти до програми. Качинський говорив тут про захист демократії від «зневажання суспільного ладу», закликав вирівняти рівень життя села з містом і анонсував амбітні конституційні зміни, зокрема роботу над новою Конституцією. Ці виступи не лише мобілізують базу, а й визначають напрямок на найближчі роки, включно з метою перевищити 40 відсотків підтримки на виборах 2027 року.
Історія Пшисухи — від багатонаціонального центру до серця консервативної провінції
Пшисуха вперше згадується в джерелах 1415 року як поселення над Радомкою. У 1710 році король Август II Сильний надав привілей на заснування Антонію Чермінському, що відкрило шлях ремісникам, здебільшого з Німеччини та Сілезії, і започаткувало ярмарки. Тоді сформувалося характерне «тримісто» з трьома окремими ринками: німецьким (ремісничим), єврейським (торговельним) і польським (католицьким, відомим як Уршулин). У другій половині XVIII століття містечко розвинулося як центр металургійної та збройової промисловості Старопольського промислового району — діяли кузні, паперові фабрики, лісопилки та ливарні, які приводили в рух води ставків.
Особливе значення Пшисуха набула як один із найважливіших центрів хасидизму на захід від Вісли. Саме тут діяв відомий цадик Якуб Іцхак Рабінович, якого називали Святим Євреєм (помер 1813 року), а пізніше — Симха Бунім. У XIX столітті євреї становили 75–79 відсотків мешканців, ведучи активну торгівлю та духовне життя навколо синагоги й єврейського кладовища. Перед Другою світовою війною в гетто опинилося близько п’яти тисяч осіб із Пшисухи та околиць; більшість загинула в Треблінці. Після 1945 року містечко, яке 1870 року втратило міські права (відновлені 1958-го), перетворилося на спокійний сільськогосподарсько-сервісний центр. Повіт відновили 1999 року. Сьогодні в самому місті мешкає близько 5–6 тисяч людей (місько-сільська громада — понад 10 тисяч), оточена лісами й полями. Багата історія збереглася в мурах колишньої синагоги, костелу святого Яна Непомуцена та музею імені Оскара Кольберга.
Ця багатошарова минувшина — від хасидської духовності до промислової підприємливості — парадоксально посилює сучасний образ Пшисухи як місця, міцно закоріненого в традиціях і стійкого до зовнішніх потрясінь. Сучасна ідентичність тут глибоко католицька й консервативна, хоча відвідуваність церков дещо знизилася (до близько 24 відсотків за деякими дослідженнями). Політично ж Пшисуха залишається бастіоном цінностей, близьких ПіС: поваги до родини, національного суверенітету та ролі села в економіці.
Чому саме Пшисуха? Феномен бастіону ПіС
Результати виборів демонструють вражаючу послідовність. У Пшисуському повіті ПіС регулярно набирає 64–70 відсотків на парламентських виборах, а в 2020 році Анджей Дуда отримав тут у другому турі близько 80 відсотків. У 2025 році кандидат від ПіС Кароль Навроцький здобув у повіті 54,73 відсотка — найкращий результат у Мазовецькому воєводстві, попри невелике зниження порівняно з попередніми роками. У самій громаді Пшисуха підтримка тримається на рівні близько 57 відсотків. Ці цифри мають глибоке підґрунтя.
Мешканці зазначають, що Качинський і його соратники ставляться до провінції серйозно: приїжджають не лише під час кампаній, а регулярно, уважно вислуховуючи проблеми фермерів, доріг і шкіл. Партія вдало позиціонує себе як захисника інтересів села від «Зеленого курсу», міграції та ідеологій, які, на думку місцевих, загрожують традиційному способу життя. На відміну від великих міст із різноманітним електоратом, тут панує єдине бачення сильної, християнської та самодостатньої Польщі. Місцеві активісти підтримують щільну мережу контактів, а зустрічі з головою стають майже ритуальними — із гімнами, квітами від старости та тривалими оваціями.
Стратегічно Пшисуха — ідеальний вибір: достатньо велика, щоб забезпечити медійний резонанс і повну спортивну залу (наприклад, у Комплексі шкіл № 2 імені Людвіка Сковира), і водночас достатньо камерна, щоб атмосфера залишалася щирою й родинною. Це не Варшава й не Краків — тут немає ризику ворожих протестів, зате гарантована енергія відданих прихильників. Політики ПіС відкрито називають це містечко символічним — воно уособлює «справжню Польщу», яку варто захищати.
Хроніка ключових подій — з 2017 до 2025 року
Хронологія візитів Качинського до Пшисухи складає чітку історію еволюції партії та її пріоритетів.
2017 року тут відбувся V Конгрес Права і Справедливості — статутна зустріч із оваціями та повною підтримкою тодішнього керівництва. Уже тоді містечко довело, що може прийняти масштабну партійну подію.
У грудні 2022 року (із затримкою через зиму) Качинський разом із Матеушем Моравецьким і Генриком Ковальчиком презентували пропозиції для польського села, наголошуючи на ролі фермерів під час пандемії та війни в Україні. Вони посилалися на австрійську модель сільського господарства як на взірець.
Найрезонанснішою стала подія 9 жовтня 2023 року. На піку парламентської кампанії Качинський обрав Пшисуху замість теледебатів із Дональдом Туском на TVP. Під гаслом «Безпечне польське село» він заявив прямо: «Немає Польщі без села, немає Польщі без сільського господарства». Політик анонсував вирівнювання рівня життя між містом і селом і висловив віру в «успіх на міру тисячоліття польської історії». Натовп вигукував, хоча трапилися інциденти — активісти «Агроунії» намагалися прорватися до зали.
12 жовтня 2024 року в Пшисусі відбувся конгрес, на якому ПіС формально об’єднався з Суверенною Польщею. Підписали 10-пунктову ідеологічну декларацію, яка передбачала, зокрема, роботу над новою конституцією. Качинський різко критикував тодішній уряд: «Була атакована наша демократія, були атаковані всі правила нашої правової держави… Навіть комуністи після запровадження воєнного стану не заходили так далеко. Навіть Ярузельський не погодився на призупинення права. Туск погодився». Він також назвав Зелений курс «актом переслідування сільського господарства».
Кульмінацією став 28 червня 2025 року — VII виборчий конгрес. Близько 1300 делегатів обрали Ярослава Качинського головою партії вже сьомий раз (1214 голосів «за», один «проти»). З’явилися нові структури: до кола віцепрезидентів увійшли Збігнев Зьобро, Пшемислав Чарнек, Анна Крупка та Тобіаш Бохенський; Маріуш Камінський залишив вузьке керівництво. Качинський анонсував «велику, розтягнену в часі акцію побудови програми для Польщі», спрощення вступу нових членів, оновлення партії та мету в 40 відсотків і більше на 2027 рік. Він наголосив на необхідності «закопати в глибоку могилу» погану систему, що виникла після 1989 року, і «пробити її осиковим кілком».
| Рік | Подія | Головне послання Качинського |
|---|---|---|
| 2017 | V Конгрес ПіС | Зміцнення структур партії та єдності |
| 2022/2023 | Сільськогосподарські та передвиборчі конвенції | «Немає Польщі без села» — вирівнювання шансів міста і села |
| 2024 | Конгрес зі злиттям із Суверенною Польщею | Захист правової держави та демократії від «зневажання ладу» |
| 2025 | VII виборчий конгрес | Нова програма для Польщі, мета 40%+ у 2027 році, спрощення членства |
Емоційний вимір зустрічей та їхній політичний відгомін
Атмосфера в Пшисусі завжди насичена емоціями. Натовпи підводяться під час гімну, довго аплодують після ключових слів, а наприкінці вручають квіти. Мешканці в розмовах із журналістами постійно повторюють: «Качинський завжди може тут розраховувати на оплески», «Такі зустрічі важливіші за будь-які теледебати». Для багатьох це підтвердження, що їхні проблеми — посуха, ціни на добрива, захист від ідеологічного «безумства» в школах — не лишаються непоміченими.
Виступи поєднують конкретні питання (сільське господарство, інфраструктура) із ширшою цивілізаційною візією. Качинський застерігає від «антинародної ідеології» в освіті, захищає медійний плюралізм і закликає до референдумів у важливих для села питаннях. Ці слова, сказані в спортивній залі маленького містечка, розносяться далеко — вони формують відчуття спільноти та рішучості після поразки 2023 року.
Політично події в Пшисусі мають подвійне значення. По-перше, вони цементують єдність і мобілізують базу в регіонах, де ПіС має найміцнішу підтримку. По-друге, дозволяють тестувати й поширювати нові гасла — від злиття до амбітного конституційного плану — перш ніж вони потраплять у загальнонаціональну дискусію. Для досвідчених спостерігачів це сигнал довгострокової стратегії: партія не відмовляється від амбіцій керувати країною, а методично відновлює структури й наратив навколо сільських та національних цінностей.
Не можна оминути й людського виміру. Староста Маріан Нємірський чи секретар повіту Марта Збровська вітають гостей як давніх друзів. Делегати з усієї країни приїжджають автобусами, а місцеві симпатики відчувають гордість, що їхнє містечко знову в центрі уваги. Це не просто політика — це будівництво зв’язків, які переживуть наступні виборчі цикли.
Пшисуха залишається не просто точкою на мапі Мазовії. Це місце, де ПіС регулярно оновлює свою ідентичність і енергію, черпаючи силу з вірності провінції. Наступні візити Качинського, ймовірно, продовжать ту саму історію — про Польщу, яка не забуває свого коріння й бореться за справедливий устрій майбутнього.
