Радослав Александер Фогель, депутат Сейму X скликання та один із найупізнаваніших голосів партії Право і Справедливість, народився 16 лютого 1982 року в Радомі. Його родина понад сто років жила ароматом свіжого хліба та ремісничою майстерністю. Батько Маріуш Фогель десятиліттями очолює сімейну пекарню Fogiel & Fogiel, поєднуючи бізнес із активною участю в місцевій політиці. Мати принесла в дім атмосферу незалежного мислення та культурного опору. Разом із традицією ремесла це створило середовище, де повага до спадкоємності та вміння виживати в складних умовах стали природною спадщиною.
Ці корені — не просто цікавий факт із біографії. Саме на них виросла політична кар’єра Радослава: від ранньої залученості в структури ПіС і роботи в офісі Ярослава Качинського до головування в сеймовій Комісії закордонних справ та членства у виконавчому комітеті партії з 2024 року. Родина Фогель показує, як місцева реміснича традиція може мирно співіснувати з широкими амбіціями далеко за межами Радома, а відмінності в поглядах усередині дому формують характер і важливі рішення.
У 2026 році пекарня на вулиці Словацького, 92 продовжує працювати й активно долучатися до життя громади — зокрема, підтримуючи місцеві спортивні команди. Історія родини Фогель лишається живим прикладом польської стійкості: від часів поділів і воєн, через комуністичний тиск і до сьогодення.
Корені родини Фогель — понад 115 років радомської традиції пекарства
Історія роду Фогель у Радомі сягає XIX століття. Уже в 60-х роках XIX століття Юзеф Фогель працював пекарем у закладі Мацея Мушковського. Його син Владислав 1910 року придбав ділянку на околиці міста й заснував власну пекарню на теперішній вулиці Словацького, 92. Спочатку все робили вручну: Владислав пік хліб разом із дружиною для сусідів. Лише через сорок років з’явилися перші механічні пристрої, зокрема тістодільник.
Бурхлива історія Польщі не оминула сімейного бізнесу. Під час Другої світової війни пекарня опинилася в межах гетто. Після 1945-го комуністична влада почала систематично знищувати дрібні підприємства. 1948 року Владислав Фогель був змушений здати заклад в оренду, а невдовзі помер. Доходи від оренди допомагали вдові Кароліні виживати. У 50-х роках син Владислава Земовіт повернувся до сімейного ремесла й поступово модернізував виробництво.
Після смерті Земовіта 1976 року пекарню очолила його дружина Яніна за допомогою брата чоловіка Влодзімежа. 1983 року до справи долучився син Маріуш, а 1989-го — другий син Тадеуш. Дев’яності принесли чотириразове розширення закладу та впровадження сучасних технологій. Сьогодні асортимент налічує близько 140 видів хлібобулочних і кондитерських виробів, а марка Fogiel & Fogiel вважається однією з найсучасніших у регіоні.
Ця багатопоколінна спадкоємність — це значно більше, ніж просто бізнес. Це свідчення вміння адаптуватися, не втрачаючи власної ідентичності. Кожен чоловік у родині — дідусь, батько, Радослав і його брат — здобував звання пекарського підмайстра, незалежно від обраного життєвого шляху. Іспит на підмайстра вимагав не лише майстерності в роботі з тістом і випічці, а й знання гігієни, організації праці та основ ведення майстерні. Ця дисципліна й повага до ремесла стали частиною сімейного кодексу.
Батько Маріуш Фогель — ремісник, бізнесмен і місцевий політик
Маріуш Фогель з 1983 року є однією з ключових опор сімейної пекарні. Разом із братом Тадеушем він розширив заклад і надав йому сучасного вигляду. Водночас активно долучався до громадського життя Радома. Засідав у міській раді в тому самому скликанні, що й син Радослав, але по різні боки політичної барикади. Маріуш Фогель навіть балотувався на посаду президента Радома.
Радослав тоді не приховував дистанції щодо політичних амбіцій батька. Він віддав свій голос за кандидата від Права і Справедливості — суперника батька. Це не була сімейна сварка, а прояв самостійності молодої людини, яка вже будувала власний шлях у консервативних структурах. Батько залишався насамперед охоронцем сімейного бізнесу — надійною, практичною людиною, для якої пекарня була сенсом щоденної праці.
У 2026 році Маріуш Фогель і далі активно бере участь у веденні пекарні. Заклад регулярно долучається до місцевих ініціатив, підтримуючи спортивні команди. Для Радослава батько — живий приклад того, що ремесло й відповідальність за близьких можуть іти пліч-о-пліч із ширшою громадською залученістю, навіть якщо політичні дороги розходяться.
Мати Радослава — музика опору та щоденні цінності
Про матір Радослава Фогеля відомо менше, ніж про батька, що цілком зрозуміло через бажання родини зберігати приватність. З доступних свідчень випливає, що вона була залучена, хоч і незначною мірою, до структур «Солідарності» на роботі. Вдома замість звичайних колискових часто лунали пісні Яцека Качмарського, зокрема «Мури». Радослав пізніше згадував, що перша зустріч із творчістю Качмарського на концерті стала для нього потужним емоційним досвідом.
Ця домашня атмосфера незалежного мислення й поваги до слова, яке несе свободу, глибоко закарбувалася в особистості молодого Радослава. Вихований у католицькому ліцеї імені святого Філіпа Нері, він водночас вбирав рокову енергію Metallica та Iron Maiden — у юності носив волосся майже до пояса. Суміш традиції, віри, опозиційного духу та молодіжного бунту сформувала людину, здатну поєднувати різні світи, не втрачаючи цілісності.
Радослав Фогель — від іспиту на підмайстра до сеймової Комісії закордонних справ
Радослав закінчив Католицький загальноосвітній ліцей імені святого Філіпа Нері в Радомі 2001 року. Почав вивчати соціологію в Варшавському університеті, але швидко поринув у політику. Ще в випускному класі допомагав збирати підписи під петиціями Республіканської ліги. 2001 року вступив до Права і Справедливості.
Паралельно з політичною діяльністю здобув звання пекарського підмайстра — згідно з сімейною традицією. Хоча професійно в пекарні він ніколи не працював, ці навички іноді застосовує вдома. Це не було примхою, а свідомим підтриманням зв’язку з коренями, навіть коли життя пішло зовсім іншим шляхом.
Політична кар’єра Радослава розвивалася поступово. Він працював асистентом і директором депутатського офісу Ярослава Качинського, був першим віцепрезидентом, а згодом президентом Європейських молодих консерваторів. 2019 року здобув мандат депутата в радомському окрузі (26 707 голосів). 2023-го успішно переобрався, отримавши 32 791 голос. З 2022 року очолює сеймову Комісію закордонних справ, а в жовтні 2024-го увійшов до виконавчого комітету ПіС.
| Етап | Рік | Досягнення | Сімейний контекст |
|---|---|---|---|
| Освіта та традиція | 2001 | Матура + звання пекарського підмайстра | Повага до сімейного ремесла |
| Перші кроки в політиці | 2001–2007 | Вступ до ПіС, робота в офісі Качинського | Батько в міській раді (протилежні сторони) |
| Самоврядування та сеймик | 2007–2018 | Радний Радома та мазовецького сеймику | Продовження місцевого залучення |
| Сейм і комісії | 2019–2026 | Депутат IX і X скликань, голова Комісії закордонних справ | Пекарня досі в руках родини |
Контраст між шляхами батька та сина — це не конфлікт, а доказ того, що в одній родині можуть співіснувати різні форми служіння суспільству: одна, закорінена в місцевому ремеслі та самоврядуванні, друга — у закордонних справах і національних партійних структурах.
Політичні напруження та сімейна незалежність
Історія, коли Радослав віддав голос за політичного опонента власного батька на президентських виборах у Радомі, свідчить про його зрілість. Йшлося не про бунт заради бунту, а про вірність власним переконанням у момент, коли родина опинилася по різні боки місцевої політичної сцени. Батько прийняв цю незалежність, і стосунки залишилися теплими — пекарня й надалі є спільною точкою відліку.
Така ситуація вчить, що сімейна лояльність не вимагає однакових поглядів. Радослав виніс із дому повагу до праці й витривалості, а також уміння приймати самостійні рішення. Це поєднання виявилося цінним у політиці, де тиск партійної дисципліни сильний, але важливо зберігати власний хребет.
Спадщина 2026 року — що залишилося від сімейної традиції?
Пекарня Fogiel & Fogiel у 2026 році продовжує працювати як сімейне підприємство. Маріуш і Тадеуш Фогелі підтримують бренд, оновлюють асортимент і залишаються частиною радомської громади. Радослав, хоч і не бере щоденної участі в управлінні, має диплом підмайстра в кишені та чітке розуміння, звідки він родом.
Для багатьох представників його покоління історія родини Фогель може стати натхненням. Вона демонструє, що ремісничі корені та цінності, винесені з дому — працелюбність, стійкість до труднощів, повага до слова й традицій — не обмежують, а навпаки, дають міцний фундамент для амбітних справ на ширшому рівні. Радослав Фогель не мусив обирати між роллю сина пекаря та депутата. Він просто продовжує іншу форму сімейного ремесла — ремесло будування стосунків, аргументів і публічних рішень.
У Радомі на вулиці Словацького, 92 щодня підходить нове тісто. У Варшаві та на міжнародній арені Радослав Фогель виконує іншу, але не менш вимогливу роботу — з тією самою увагою до деталей і витривалістю, якої навчився вдома, де замість колискових часом лунали «Мури».
