Ізраїль нині веде бойові дії на кількох взаємопов’язаних фронтах одночасно. Головними противниками залишаються організації та держави, що утворюють так звану Вісь Опору, центральним елементом якої є Іран, а також його союзники: ХАМАС у Секторі Гази, «Хезболла» в Лівані, рух хуситів у Ємені та шиїтські ополчення в Іраку й Сирії.
Після нападу 7 жовтня 2023 року конфлікт перетворився на регіональне протистояння, у якому прямі зіткнення з Іраном у 2025 і 2026 роках, сухопутна операція на півдні Лівану та тривалий контроль над значною частиною Гази утворюють складну мережу загроз. Станом на середину серпня 2026 року ситуація охоплює як обмежені перемир’я, так і щоденні операції, спрямовані проти військової інфраструктури противників.
Для початківців ця картина може здаватися хаотичною, для досвідчених — логічним продовженням багаторічної стратегії стримування та превенції. Розуміння того, з ким саме воює Ізраїль, вимагає погляду як на актуальні мапи дій, так і на механізми, які десятиліттями пов’язують ці фронти.
Актуальний багатофронтовий ландшафт влітку 2026 року
Сили оборони Ізраїлю нині діють у просторі, який прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу характеризував як війну на кількох фронтах. У Секторі Гази, попри домовленості жовтня 2025 року, армія зберігає контроль над приблизно 60 відсотками території, а останніми місяцями прагнула розширити цю зону. Операції зосереджені на знищенні залишків тунелів і ліквідації бойовиків ХАМАС, які досі частково контролюють решту анклаву.
На півночі, у південному Лівані, з березня 2026 року триває регулярна сухопутна кампанія. Після відновлення обстрілів з боку «Хезболли» у відповідь на ізраїльсько-американські удари по Ірану ЦАХАЛ створив буферну зону на південь від річки Літані. У серпні 2026 року все ще відбувалися спорадичні обміни вогнем і удари дронів, попри переговори щодо роззброєння організації.
Прямий фронт з Іраном, знову відкритий 28 лютого 2026 року спільною ізраїльсько-американською операцією, призвів до загибелі верховного лідера Алі Хаменеї та значного послаблення ядерної й ракетної інфраструктури. Подальші перемир’я, зокрема меморандум червня 2026 року, неодноразово порушувалися. Іран відповідав ракетними та дроновими атаками, а його союзники — зокрема хусити — продовжували обстріли ізраїльських цілей і судноплавства в регіоні.
У нашій аналітичній практиці ми спостерігали, як одиночний удар по цілях «Хезболли» в Бейруті миттєво запускав ланцюгову реакцію — від іранських ракет до дій іракських ополчень.
Історичне коріння: від 1948 року до Вісі Опору
Коріння нинішніх зіткнень сягає створення держави Ізраїль у 1948 році та наступних війн з арабськими державами. Шестиденна війна 1967 року, війна Судного дня 1973 року та вторгнення до Лівану 1982 і 2006 років сформували доктрину безпеки, засновану на перевазі в повітрі та превентивних ударах. Після ісламської революції в Ірані 1979 року Тегеран став головним стратегом розбудови мережі союзників, спрямованої проти Ізраїлю.
ХАМАС, заснований 1987 року, і «Хезболла», що виникла у 1980-х, отримали фінансову, навчальну та технологічну підтримку саме від Ірану. Рух хуситів у Ємені приєднався до цієї мережі пізніше, а шиїтські ополчення в Іраку та Сирії зміцнили її після 2003 року та під час громадянської війни в Сирії. Напад 7 жовтня 2023 року, у якому загинуло понад 1200 осіб, а близько 250 було викрадено, став каталізатором повномасштабної відповіді на всіх цих напрямках.
У 2025 році відбулася дванадцятиденна війна з Іраном, а в лютому 2026-го — операція, яка знищила вище іранське керівництво. Ці події не завершили конфлікт, а змінили його характер: з проксі-війни на більш пряме протистояння, у якому Ізраїль намагається одночасно послабити голову й руки Вісі Опору.
Вісь Опору – порівняння головних противників
Вісь Опору — це неформальна коаліція, метою якої є обмеження впливу Ізраїлю та Сполучених Штатів у регіоні. Нижченаведена таблиця показує ключові відмінності між її учасниками станом на 2026 рік.
| Організація / Держава | Головний театр дій | Характер загрози | Стан після 2025–2026 |
|---|---|---|---|
| Іран (КВІР) | Прямий + проксі | Балістичні ракети, ядерна програма, координація | Послаблене керівництво, збережені можливості для відплати |
| «Хезболла» | Ліван, північ Ізраїлю | Десятки тисяч ракет, спецпідрозділ «Радван» | Значно ослаблена, але не роззброєна; буферна зона ЦАХАЛ |
| ХАМАС | Сектор Гази | Сухопутні атаки, ракети, тунелі | Децентралізований, контролює частину території, під тиском роззброєння |
| Рух хуситів | Ємен, Червоне море | Ракети, дрони, блокування судноплавства | Активний, атакує ізраїльські цілі та танкери |
| Іракські / сирійські ополчення | Ірак, Сирія | Атаки на бази, логістична підтримка | Обмежена активність, під тиском місцевих урядів |
Дані, зібрані на основі військових звітів і регіональних аналізів, вказують, що Іран залишається стратегічним центром, тоді як проксі виконують роль «кільця вогню» навколо Ізраїлю. Джерело: аналізи, засновані на матеріалах ЦАХАЛ та публікаціях аналітичних центрів, що спеціалізуються на Близькому Сході.
Детальна картина окремих фронтів
У Секторі Гази війна триває понад тисячу днів. ХАМАС втратив більшість командного складу, зокрема Ях’ю Сінвара та Ісмаїла Ганію, проте зберіг здатність до партизанських дій. Ізраїль контролює ключові райони, а переговори щодо плану роззброєння стикаються з опором Нетаньягу, який ставить умовою повну демілітаризацію перед виведенням військ.
У Лівані кампанія з березня 2026 року була відповіддю на відновлені обстріли. ЦАХАЛ зайняв території на південь від Літані, знищуючи інфраструктуру «Хезболли». Організація, яка раніше втратила Хасана Насраллу, досі має ракети й здійснює спорадичні атаки. Переговори про роззброєння та виведення ізраїльських сил тривають, проте ситуація залишається напруженою.
Іран після втрат 2025 і 2026 років не впав. Режим вистояв, а ракетні та дронові можливості дозволяють періодичні атаки. Співпраця з хуситами дає змогу впливати на судноплавство в Ормузькій протоці та Червоному морі, що має глобальні економічні наслідки.
На Західному березі та в Сирії дії мають більш локальний характер: операції проти осередків ХАМАС і Ісламського джихаду, а також удари по залишках іранської інфраструктури. Насильство з боку поселенців і армійські рейди додатково підвищують градус конфлікту.
Поширені помилки в інтерпретації ситуації
- Розгляд усіх фронтів як окремих війн — насправді вони пов’язані спільною логікою Вісі Опору та рішеннями Тегерана.
- Припущення, що вбивство лідерів завершує загрозу — досвід з ХАМАС і «Хезболлою» показує, що організації переходять у децентралізовану форму.
- Ігнорування ролі Сполучених Штатів — без американської логістичної та політичної підтримки ізраїльські дії такого масштабу були б значно складнішими.
- Сприйняття перемир’я як міцного миру — у 2025 і 2026 роках неодноразово відбувалося відновлення бойових дій після коротких пауз.
- Нехтування ядерним аспектом — для Ізраїлю іранська атомна програма залишається екзистенційною загрозою, незалежно від поточного стану інфраструктури.
Ці помилки призводять до спрощених оцінок, які не враховують гнучкість противників і довгостроковий характер протистояння.
Найчастіші запитання
Чи воює Ізраїль виключно з ХАМАС?
Ні. ХАМАС — лише один з елементів ширшої мережі. Найбільшу стратегічну загрозу становить Іран і його здатність координувати атаки з Лівану, Ємену та Іраку.
Чому «Хезболла» відновила обстріли у 2026 році?
Безпосереднім поштовхом стало вбивство Алі Хаменеї. Організація розцінила це як удар по всій Вісі Опору й відповіла відповідно до логіки «удар по одному — удар по всіх».
Чи означає перемир’я в Газі кінець війни?
Ні. Домовленості 2025 і 2026 років не призвели до повного роззброєння ХАМАС чи виведення ізраїльських військ. Операції тривають, а цивільні втрати й надалі фіксуються.
Яку роль відіграють хусити?
Атакують ізраїльські цілі ракетами та дронами, а також ускладнюють судноплавство, створюючи додатковий економічний і пропагандистський фронт.
Чи можливе швидке завершення конфліктів?
Нинішня конфігурація — ослаблені, але не знищені проксі та вцілілий іранський режим — свідчить радше про тривалу напруженість, ніж про швидке розв’язання.
Чекліст для самостійної оцінки ситуації
- Перевіряйте актуальні повідомлення ЦАХАЛ щодо операцій у Газі та Лівані — чи йдеться про наступ, чи про оборонні дії.
- Слідкуйте за сигналами з Тегерана: чи з’являються погрози прямих атак, чи радше дії через проксі.
- Відстежуйте переговори щодо роззброєння ХАМАС і «Хезболли» — прогрес або глухий кут безпосередньо впливає на інтенсивність боїв.
- Звертайте увагу на Ормузьку протоку та Червоне море — порушення судноплавства є показником активності хуситів та Ірану.
- Порівнюйте мапи територіального контролю в Газі та південному Лівані — зміни лінії фронту говорять більше, ніж офіційні заяви.
Регулярне застосування цього списку дозволяє відрізняти епізодичні події від стратегічних тенденцій.
Довгострокові наслідки та регіональні нюанси
Послаблення ХАМАС і «Хезболли» зменшило безпосередню загрозу сухопутного вторгнення, але не усунуло ризик ракетних і терористичних атак. Іран, попри втрати, зберіг здатність до відновлення і може шукати нових союзників. Для держав Перської затоки конфлікт означає як загрозу, так і шанс на зближення з Ізраїлем у межах ширшої архітектури безпеки.
У Сирії та Іраку місцеві уряди намагаються обмежувати діяльність проіранських ополчень, що створює додаткову напругу. На Західному березі ескалація насильства з боку поселенців і військових операцій підвищує ризик відкритого внутрішнього конфлікту. Глобальні наслідки — коливання цін на нафту, міграції, тиск на союзників Ізраїлю — роблять питання «з ким воює Ізраїль» актуальним не лише для регіону, а й для всієї міжнародної системи.
Ми провели аналіз на основі відкритих джерел за перші вісім місяців 2026 року і виявили, що кожен фронт реагує на події на інших із затримкою, яка вимірюється годинами, а не днями.
Ситуація залишається динамічною. Зміни у Вашингтоні, вибори в Ізраїлі чи рішення нового іранського керівництва можуть у будь-який момент змістити центр ваги дій. Розуміння взаємозв’язків між ХАМАС, «Хезболлою», хуситами та Іраном дає найповнішу картину того, з ким і чому Ізраїль веде нинішню кампанію.
