Фото замку в Стобниці облетіли інтернет і медіа ще в 2018 році, коли перші знімки з дрона показали потужну кам’яну споруду, що височіє посеред штучного озера в серці Пущі Нотецької. Це не руїна й не історична реконструкція — це одна з найбільших сучасних будівель, стилізованих під середньовічну фортецю в Європі, яка вже понад десятиліття викликає суперечливі емоції. Після років складних адміністративних і судових процедур об’єкт отримав чинний дозвіл на будівництво, а навколо нього створено платну Лісову освітню стежку, яка дозволяє безпечно милуватися ним іззовні.
На знімках із висоти пташиного польоту замок постає як розлогий комплекс завдовжки близько 200 метрів із домінуючою вежею, що сягає понад 70 метрів у висоту. П’ятнадцять поверхів, товсті мури з нерегулярного граніту та каменю, зубці, вежі та п’ять внутрішніх подвір’їв створюють враження маленького таємничого містечка, оточеного водою. Зблизька, зі стежки, деталі стають ще захопливішими: кам’яні колони, ажурні вікна, підйомний міст і фасади, спроектовані так, щоб з часом вкрилися патиною та мохом.
Історія цієї інвестиції починається 2015 року, коли познанська компанія D.J.T. отримала дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового об’єкта на штучному острові, створеному з колишніх рибних ставків. Проєкт підготував архітектор Вальдемар Шешула, який надихався італійськими замками на кшталт Сан-Джиміньяно та німецькими фортецями. Він хотів створити будівлю, що виглядатиме як «занедбаний замок на скелі» — з товстими керамічними стінами, традиційними техніками мурування, кам’яними деталями та без сучасних ізоляційних матеріалів, видимих зовні. Ефект вражає навіть на фотографіях: замок не виглядає як новобудова, а як споруда, що стоїть тут століттями.
Правова битва тривала понад десятиліття. Головний закид стосувався розташування на території Natura 2000 та перевищення заявленої площі забудови (з 1,7 га до понад 2 га). 2021 року Головний інспектор будівельного нагляду скасував дозвіл, однак Воєводський адміністративний суд у Варшаві відновив його 2022 року. Наступні касаційні скарги розглянув Найвищий адміністративний суд — у березні 2025-го та остаточно в квітні 2026 року, відхиливши аргументи Генерального директора з охорони довкілля. Великопольський воєвода підтвердив чинність рішення. Сьогодні інвестиція формально законна, хоча всередині ще тривають оздоблювальні роботи, а інтер’єри залишаються суворо охоронюваною таємницею.
На фото 2025 і 2026 років чітко видно, як замок органічно вписався в ландшафт. Зовнішні оборонні мури сягають близько 20 метрів, а всю споруду оточує вода, утворюючи природний рів. З рівня освітньої стежки (довжиною близько 2,2 км) видно деталі, яких не передають знімки з дрона: нерегулярне кам’яне оздоблення нижніх частин, світліші тиньки вище, вікна різної форми та висоти — деякі сягають 15 метрів у Залі балів. Архітектор спеціально спроектував об’єкт шарами, ніби він виникав упродовж століть: романська каплиця, нижчий замок, передмістя. Черепиця, димарі та вежі мають природно вкриватися патиною.
Інтер’єри — окрема історія. Шешула говорив про «коробки в коробках» — під сучасними бетонними перекриттями з’являються традиційні муровані склепіння. У всьому комплексі планується близько двохсот сходів. Передбачалося понад 40 апартаментів різної площі (найбільші — навіть 2000 м²) з послугами на нижчих рівнях. Це не готель — це приватна житлова інвестиція, яка має стати ексклюзивним місцем для небагатьох. Зовні ж на фото та під час прогулянки він виглядає як готова до оборони середньовічна фортеця.
Лісова освітня стежка, відкрита 2023 року, повністю змінила спосіб, у який люди сприймають це місце. Замість лише знімків із дрона чи скандальних статей сьогодні можна підійти на кількасот метрів, сісти на лавку й спостерігати, як ранкове світло чи захід сонця моделюють кам’яні фасади. Маршрут пролягає вздовж берега штучного водоймища, минає дванадцять освітніх табличок, присвячених природі Пущі Нотецької, історії використаного каменю та орнітологічним цікавинкам (у короні головної вежі, кажуть, гніздяться птахи). На місці працює кав’ярня, фудтрак, можна взяти участь у майстер-класах традиційної стрільби з лука або забронювати прогулянку галерою навколо замку — така 30-хвилинна мандрівка коштує додатково близько 40 злотих і дає зовсім інші ракурси, ніж прогулянка суходолом.
Квитки на стежку купують онлайн (ціни динамічні, від близько 35–50 злотих за звичайний, пільгові для дітей, молоді та пенсіонерів). Прогулянка зазвичай триває 1,5 години, але багато хто залишається довше, щоб зловити найкраще світло для фото. Найгарніші світлини виходять ранком, коли над водою піднімається туман, або пізнім пополудні, коли сонце освітлює західний фасад. З човна чітко видно підйомний міст і приховане причалювання для човнів усередині комплексу — деталі, які на аерофотознімках губляться в масштабі.
Суперечки навколо інвестиції повністю не зникли. Екологи наголошували на впливі на заповідну територію Natura 2000, зміні водного режиму та прецеденті будівництва такої масштабної споруди в лісі. З іншого боку — після років судових спорів суд визнав, що дозвіл 2015 року видано правильно, а подальше перевищення площі — питання реалізації, а не адміністративного рішення. Сьогодні замок став неофіційною туристичною атракцією регіону, генеруючи потік навколо Обжорників і Стобниці. Мешканці деяких сусідніх сіл хвалять нову інфраструктуру та можливість прогулянок у красивому місці.
На фото червня 2026 року будівництво зовні виглядає дуже просунутим. Фасади майже завершені, кам’яні деталі опрацьовані, а силует чітко домінує над довколишніми деревами. Інтер’єри ще на стадії робіт — охорона пильнує територію, а вхід до замку заборонено. Саме ця недоступність додає сили світлинам зовні та з води: вони показують щось величне й прекрасне, що водночас залишається приватним і таємничим.
Фото замку в Стобниці — це не просто документація інвестиції, а символ ширшої дискусії про те, як сучасна архітектура може (або не повинна) вписуватися в заповідні ландшафти. Водночас для тих, хто приїжджає сюди особисто, це просто вражаюча, добре спроектована споруда, яка з кожним роком дедалі краще «старіє» в своєму лісовому оточенні. Прогулянка освітньою стежкою, плавання галерою та кілька вдалих кадрів з фотоапарата чи телефону дозволяють побачити значно більше, ніж будь-коли показували медіа.
Якщо плануєте візит, перевірте актуальний розклад і ціни на офіційному сайті stobnica.com — години роботи можуть змінюватися залежно від сезону та подій. Найкращі фото виходять, коли ви не квапитеся й дозволяєте собі спостерігати за зміною світла на кам’яних мурах. Це місце, яке справді варто побачити на власні очі, а не лише на екрані.
