Польща вступає в нову еру енергетики. У громаді Хоцево на Помор’ї, в локації Люб’ятово-Копаліно, після років аналізів і підготовки нарешті з’явилися конкретні кроки — геодезисти, важка техніка та перші контракти з місцевими компаніями. Три реактори AP1000 мають забезпечити близько 3,75 ГВт чистої стабільної потужності, а перший блок планують запустити в комерційну експлуатацію 2036 року. Це найбільша інфраструктурна інвестиція в післявоєнній історії країни, яка змінює не лише енергетичний баланс, а й економічний ландшафт північної Польщі.
Проєкт, який реалізує державна компанія Polskie Elektrownie Jądrowe у співпраці з американським консорціумом Westinghouse і Bechtel, є відповіддю на багаторічну залежність від вугілля та потребу в диверсифікації джерел енергії. За умови сильної суспільної підтримки, що перевищує 90 відсотків, та затвердженого Європейською комісією механізму фінансової підтримки шанси на успіх цілком реальні, хоча шлях залишається непростим — від отримання всіх дозволів до побудови ланцюга постачань і підготовки кадрів.
Йдеться не лише про гігава́тні потужності. Це шанс на трансфер технологій, розвиток польських інженерних компаній і створення нової, високооплачуваної галузі, яка залишиться з країною на десятиліття. Водночас це вимагає поваги до суворих норм ядерної безпеки та реалістичного погляду на витрати й терміни.
Від покинутих планів до конкретних дій
Мрії про польську атомну електростанцію сягають 70-х років XX століття. У Жарновці на Помор’ї навіть розпочалося будівництво, але після катастрофи в Чорнобилі та зміни політичного ладу проєкт заморозили. У наступні десятиліття з’являлися нові стратегії та аналізи, а термін «перший бетон» постійно відкладався. Лише після 2020 року, разом з оновленням Програми польської ядерної енергетики та рішенням уряду про вибір західної технології, справа нарешті набрала обертів.
2022 року обрали технологію Westinghouse AP1000. Два роки потому підписали ключові угоди з консорціумом Westinghouse-Bechtel. У 2025 і 2026 роках відбулися наступні важливі віхи: згода Європейської комісії на державну допомогу, перші кошти з державного бюджету та початок підготовчих робіт на місці. Сьогодні, у середині 2026 року, територія в Люб’ятово-Копаліно — це вже не просто мапа, а справжній будівельний майданчик, де встановлюють огорожі, будують тимчасове поселення для працівників і модернізують під’їзні дороги.
Чому саме Люб’ятово-Копаліно та реактори AP1000
Вибір локації не був випадковим. Територія в громаді Хоцево відповідає суворим критеріям: стабільний геологічний ґрунт, доступ до води для охолодження з Балтійського моря, достатня відстань від великих населених пунктів та сприятливі умови для інфраструктури передачі енергії. Після років екологічних досліджень і погоджень з Головною дирекцією охорони довкілля рішення про розташування стало остаточним.
Технологія AP1000 — це водо-водяний реактор третього покоління плюс. На відміну від старих конструкцій, де безпека ґрунтується переважно на активних системах насосів і аварійного живлення, тут ключову роль відіграють пасивні рішення. У разі аварії гравітація та природна циркуляція здатні охолодити активну зону протягом багатьох днів — без потреби в зовнішньому живленні чи втручанні людини. Це спрощує конструкцію, зменшує кількість елементів і суттєво підвищує рівень безпеки.
Крім того, AP1000 спроєктовано за модульним принципом — великі елементи можна виготовляти на заводі та транспортувати на майданчик, що значно скорочує час будівництва на місці. Реактори такого типу вже успішно працюють у Китаї та Сполучених Штатах, де довели свою надійність. Для Польщі це означає доступ до перевіреної технології та можливість скористатися досвідом партнерів зі будівництва електростанції Vogtle в Джорджії.
Що насправді відбувається на будівельному майданчику 2026 року
Підготовча фаза набрала темпів. У травні 2026 року розпочалися земляні роботи та розбудова дорожньої й залізничної інфраструктури — критично важливої, адже для транспортування великогабаритних елементів реактора потрібні спеціальні потяги та дороги. Polskie Elektrownie Jądrowe підписали рамкові угоди з поморськими компаніями на будівельні роботи. Bechtel доручив польській компанії Unihouse будівництво модульного поселення для близько тисячі працівників.
На території тривають детальні геотехнічні дослідження, які нададуть дані для остаточного проєкту фундаментів. Усе це відбувається паралельно з регуляторним процесом — без схвалення ядерного нагляду не може бути й мови про «вбивання першої лопати».
Безпека понад усе — шлях через дозволи
31 березня 2026 року Polskie Elektrownie Jądrowe подали до Державного агентства атомної енергетики заявку на дозвіл на будівництво. Документ налічує близько 40 тисяч сторінок і створений за участю понад двохсот експертів. PAA має максимум 24 місяці на його аналіз з точки зору ядерної безпеки та радіологічного захисту. Це один із найсуворіших процесів у Європі.
Паралельно в 2027 році планується подання заяви на дозвіл на будівництво до Поморського воєводи. Лише після отримання обох рішень можна буде залити перший ядерний бетон — символічний і технічний момент початку власне будівництва реактора. Увесь процес має гарантувати, що електростанція відповідатиме найвищим світовим стандартам, а ризик для людей і довкілля буде мінімальним.
Графік — коли насправді потече струм
Перший ядерний бетон заплановано на четвертий квартал 2028 року, а комерційний запуск першого блоку — на 2036 рік.
Ось ключові дати в поточному графіку:
| Етап | Запланована дата | Деталі |
| Подання заяви до PAA | 31 березня 2026 | 40 тис. сторінок документації безпеки |
| Підготовчі роботи та інфраструктура | 2026–2027 | Дороги, залізниця, поселення для працівників |
| Заява на дозвіл до воєводи | 2027 | Локальне рішення |
| Перший ядерний бетон | IV кв. 2028 | Початок будівництва фундаментів реактора |
| Запуск блоку 1 | 2036 | Тестування та комерційний прийом |
| Блоки 2 і 3 | 2037–2038 | Наступні блоки з річними інтервалами |
Кожен блок будують приблизно сім років, а потім ще рік на тестування та розкрутку. Уся електростанція має працювати 60–80 років.
Фінансування та реальні витрати
Інвестиція є величезною. Уряд забезпечив 60 мільярдів злотих підтримки для PEJ у 2025–2030 роках, а Європейська комісія затвердила механізм державної допомоги та контракт на різницю (CfD) на 40 років, який стабілізує ціну енергії для споживачів. Загальна вартість трьох блоків оцінюється в кілька десятків мільярдів євро — це типово для ядерних проєктів у світі, де точність і безпека суттєво підвищують витрати.
Польща фінансує проєкт не самостійно. Американські партнери вносять ноу-хау та досвід зі будівництв у США та Китаї. Ключовим стане підписання повного контракту EPC (інженерія, постачання, будівництво) — переговори тривають і, за заявами сторін, мають завершитися 2026 року.
Переваги, які виходять далеко за межі електроенергії
Атомна електростанція забезпечить стабільну, беземісійну енергію на десятиліття — саме тоді, коли Польща закриватиме чергові вугільні блоки. Це реальний внесок у кліматичні цілі ЄС та покращення якості повітря. Водночас проєкт посилює енергетичну безпеку: ядерне паливо можна зберігати роками, а постачальники диверсифіковані.
Під час будівництва піково працюватимуть кілька тисяч людей, а в подальшому — сотні висококваліфікованих фахівців на постійній основі. Польські компанії вже отримують перші контракти на земляні роботи, інфраструктуру та розміщення персоналу. Створюється Польська ядерна платформа, програми стажувань і співпраця з університетами — це інвестиція в компетенції, які залишаться в країні надовго.
Виклики, про які варто говорити відкрито
Історія показує, що ядерні проєкти часто затягуються і дорожчають — достатньо згадати американську електростанцію Vogtle, яка запустилася лише після років труднощів. У Польщі потрібно з нуля побудувати ланцюг постачань, підготувати тисячі фахівців і дотримуватися фінансової дисципліни. Переговори щодо контракту EPC та довгострокові замовлення (турбіни Arabelle вже обрано) будуть ключовими для дотримання графіка.
Не бракує й скептичних голосів — хоча суспільна підтримка дуже висока, частина мешканців і екологічних організацій турбується впливом на ландшафт, морську економіку та остаточне зберігання відходів. Ці питання серйозно розглядаються в процесі оцінки впливу на довкілля та в діалозі з місцевими громадами.
Польські компанії та люди в серці проєкту
Це не буде виключно американське будівництво на польській землі. PEJ активно розвиває локальний контент — угоди з поморськими компаніями, моніторинг участі польських суб’єктів у співпраці з GUS, навчальні програми з Академією військового мистецтва. Тимчасове поселення для працівників зводить польська компанія. Усе для того, щоб якомога більше цінності залишилося в країні і щоб польські підприємства опанували ядерні стандарти.
Що далі — друга електростанція та ширша програма
Перша електростанція — це лише початок. Програма польської ядерної енергетики передбачає в перспективі 6–9 ГВт ядерної потужності. Роботи над другою локацією вже тривають — рішення щодо її розміщення ухвалять у найближчі роки. Паралельно розвиваються проєкти малих модульних реакторів (SMR), які зможуть доповнити систему в менших містах або на промислових підприємствах.
Будівництво атомної електростанції в Польщі — це не спринт, а марафон точності, терпіння та послідовності. У 2026 році ми бачимо вже не лише візії та звіти, а важку техніку на поморській землі, угоди з місцевими компаніями та заявку на дозвіл на столі ядерного нагляду. Це момент, коли мрія 70-х років стає відчутною реальністю — і від того, наскільки успішно ми реалізуємо цей проєкт, залежатиме енергетичне майбутнє кількох поколінь поляків.
