Британська економіка увійшла в 2026 рік із добре знайомим набором суперечностей — п’яте місце у світі за номінальним ВВП, але водночас інфляція, яка за п’ять років лише раз опустилася нижче цільового рівня Банку Англії. Це країна, де сектор послуг генерує чотири з п’яти фунтів доданої вартості, проте заводи в Єовілі та Шеффілді знову повертаються до виробництва зброї та військових вертольотів.
Перший квартал 2026 року приніс зростання ВВП на 0,6% — найвищий квартальний показник за останній рік. Хоча річна прогноза OBR говорить лише про 1,1%, а МВФ після спалаху війни на Близькому Сході знизив свій прогноз до 0,8%. Базова ставка Банку Англії тримається на рівні 3,75%, державний борг сягнув майже 100% ВВП, а мінімальна заробітна плата з квітня становить 12,71 фунта за годину.
На тлі цих цифр розгортається значно драматичніша історія — розповідь про країну, яка після Brexit намагається переосмислити себе, тоді як по обидва боки Ла-Маншу підраховують, хто втратив більше.
Масштаб і стан британської економіки у 2026 році
У номінальних цінах ВВП Великої Британії у 2026 році сягає 4,26 трильйона доларів — це п’ята економіка світу, одразу після Німеччини, Японії, Китаю та США. ВВП на душу населення становить 61 056 доларів, а населення перевищило 69,9 мільйона осіб. У фунтах британська економіка завершила 2025 рік на рівні 3 037 мільярдів фунтів. Ці цифри звучать вражаюче, але правда в тому, що з кінця 2019-го до початку 2026 року британський ВВП зріс лише на 6% — у єврозоні цей показник становив 7%, а в Німеччині — лише 0,8%. Велика Британія не є аутсайдером G7, але вже не демонструє тієї динаміки, до якої світ звик перед пандемією.
Березень 2026-го дав коротку надію — місячне зростання на 0,3%, квартальне — на 0,6%, усі три основні сектори (послуги, виробництво, будівництво) у плюсі вперше за тривалий час. Однак уже в травні індекс PMI для послуг впав до 47,9 пункту, тобто нижче межі 50, що сигналізує про реальне скорочення активності. Війна з Іраном, яка з березня підняла ціну нафти Brent вище 100 доларів за барель, забрала частину свіжого кисню з економіки. Resolution Foundation у своєму квартальному звіті звернула увагу на неприємний факт: дохідність 10-річних британських облігацій у березні 2026 року зросла сильніше, ніж у будь-якій іншій економіці G7, окрім Італії. Типовий покупець першого житла, який рефінансував кредит у березні замість лютого, тепер платить приблизно на 100 фунтів на місяць більше.
Сектор послуг — сила і слабкість британської моделі
Послуги сьогодні становлять 81% доданої вартості та 83% зайнятості у Великій Британії. Жодна інша велика економіка світу не є настільки сильно орієнтованою на третинний сектор — середній показник OECD для частки послуг в експорті становить 25%, тоді як Велика Британія демонструє 47%, що робить її другим у світі експортером послуг після США. Фінанси, страхування, юридичні та бізнес-консультації, ІТ, креативні галузі від реклами до кіно — усе це тягне зростання, коли заводи стоять.
Сіті-оф-Лондон і досі живе у власному ритмі: фінансовий сектор генерує близько 8,8% доданої вартості всієї економіки, а активи фінансової системи — банків, страховиків, пенсійних фондів — перевищують 27 трильйонів фунтів, тобто понад шестикратний розмір ВВП країни. Це вражає, але й тривожить. Уже 2023 року Resolution Foundation застерігала, що Велика Британія має будувати конкурентні переваги не лише на банках, а й на мистецтві, біомедицині та інтелектуальній власності. Консенсус експертних аналітичних центрів 2026 року той самий: диверсифікація або довгострокові наслідки.
Подивімося, де насправді працюють сьогоднішні британці й скільки вони заробляють — адже середні показники часто розповідають більше, ніж здається:
| Сектор | Частка у доданій вартості (2025) | Медіанна річна заробітна плата (2025) | Характеристика |
|---|---|---|---|
| Фінанси та страхування | ~9% | £58 488 | Найвище оплачуваний, зосереджений у Лондоні |
| Енергетика | ~3% | £55 469 | Сильний розвиток відновлюваних джерел |
| Інформатика та зв’язок | ~7% | £52 264 | Технологічні кластери в Лондоні, Манчестері, Кембриджі |
| Обробна промисловість | ~9% | £38 956 | Втратила премію в оплаті праці, яку мала десятиліттями |
| Вся економіка (медіана) | 100% | £39 040 | Точка відліку для порівнянь |
Джерела: Office for National Statistics, Cambridge Industrial Innovation Policy.
Найцікавіше в цій таблиці те, що обробна промисловість уперше за покоління опустилася нижче загальнонаціональної медіани. Інженер з Бірмінгема, який колись заробляв більше, ніж чиновник у Лондоні, сьогодні отримує менше середнього. Це структурна зміна з наслідками, яких ми ще не до кінця усвідомлюємо.
Інфляція, процентні ставки та монетарна політика Банку Англії
Інфляція CPI у Великій Британії знизилася до 3,0% у січні 2026 року — це найнижчий рівень із березня 2025-го, але все ще на цілий відсотковий пункт вище цілі Банку Англії. Найсвіжіші сценарії в квітневому Monetary Policy Report прогнозують, що через енергетичний шок інфляція зросте до трохи понад 3,5% наприкінці 2026 року, перш ніж повернеться до цільового рівня у 2027-му. Комітет з монетарної політики (MPC) одноголосно залишив базову ставку на рівні 3,75% на березневому засіданні — шість місяців тому вона становила 4%, а в середині 2025-го — навіть 4,5%.
Чому Банк Англії не знижує ставки агресивніше? Бо за сучасну історію Велика Британія мала лише один місяць з інфляцією нижче цілі майже за п’ять років. Це рідкісна ситуація для розвиненої економіки. Resolution Foundation прямо запитує: чи має MPC діяти агресивніше, чи радше терпляче? Аргумент за швидким зниженням: енергетичний шок, що зараз підганяє ціни, з часом вигорить сам, а надмірна обережність лише подовжує житлову рецесію. Аргумент проти: якщо працівники знову почнуть вимагати підвищення зарплат відповідно до інфляції, спіраль буде важко зупинити без вищих ставок.
На практиці для звичайного позичальника це означає одне — платежі за іпотекою в березні-квітні 2026 року зросли приблизно на відсотковий пункт, а для типового рефінансованого кредиту — це додаткові сто фунтів на місяць. Для тих, хто готується купувати перше житло, практична порада: зафіксуйте ставку щонайменше на три роки, якщо пропозиція дозволяє, адже траєкторія ставок у другій половині 2026-го залишається вкрай невизначеною.
Ринок праці, заробітні плати та рівень життя
Рівень безробіття за дослідженням робочої сили (LFS) знизився до 4,9% у період грудень–лютий 2026 року, тобто на 0,2 відсоткового пункту нижче, ніж квартал тому. Це виглядає добре лише на перший погляд. Банк Англії прогнозує зростання до 5,1% у другому кварталі, а зниження на початку року пояснюється переважно зменшенням економічної активності — все більше людей навчаються або не працюють з інших причин. Кількість вакансій зменшилася в першому кварталі приблизно на 4%, а рівень групових звільнень тримається на підвищеному рівні.
Реальне зростання зарплат має два різних темпи. У державному секторі регулярні виплати зросли на 7,9% за рік, у приватному — на 3,6%. За даними ONS, це значною мірою ефект бази 2025 року, коли секторальні підвищення виплатили із запізненням. Національна мінімальна зарплата з 1 квітня 2026 року становить 12,71 фунта за годину, а добровільна «Real Living Wage» — 13,45 фунта по всій країні та 14,80 фунта в Лондоні. Її вже виплачують понад 16 тисяч акредитованих роботодавців, зокрема половина компаній з FTSE 100.
Найгарячішою темою за британськими кухонними столами залишається простіше питання: співвідношення зарплат і цін на житло. Медіанна зарплата з 2000 року номінально зросла з 18 848 до 39 040 фунтів на рік, але реальна купівельна спроможність за чверть століття збільшилася лише на 16%. За той самий період ціни на житло зросли на 267%. Працівник 2026 року технічно продуктивніший за свого ровесника 2000-го, але на власне житло чекає значно довше.
Державний сектор: борг, дефіцит і фіскальна мотузка
Бюджетний дефіцит за фінансовий рік, що завершився в березні 2026-го, становив 132 мільярди фунтів — на 19,8 мільярда менше, ніж роком раніше, і відповідно до останніх прогнозів OBR. Це трирічний мінімум, але звучить солідно лише доти, доки не побачити загальну картину. Державний борг сягає майже 100% ВВП — межі, яка зазвичай змушує до серйозних політичних рішень. За оцінками National Institute of Economic and Social Research, канцлерка Рейчел Рівз мала б забезпечити первинний профіцит уперше з 2001–2002 років — тобто з часів уряду Тоні Блера, коли борг становив лише 30% ВВП.
Листопадовий бюджет 2025 року запровадив підвищення податків на 26,1 мільярда фунтів до 2030 року, продовження замороження податкових порогів з 2028 до 2031 року та зміни в оподаткуванні капіталу. Рівз прогнозує дефіцит 28,8 мільярда фунтів на 2026/2027 рік, але обіцяє профіцит 24,6 мільярда на 2030/2031 рік. Spring Statement від 3 березня 2026-го зберіг напрямок, хоча зменшив потребу в запозиченнях на 18 мільярдів фунтів порівняно з листопадом.
Найважливіше практичне спостереження: замороження податкових порогів до 2031 року означає, що кожен, хто отримує підвищення зарплати відповідно до інфляції, фактично платить дедалі вищий ефективний податок на доходи. За розрахунками Clever Accounts, якби поріг звільнення від податку зростав відповідно до інфляції з 2021 року, середньостатистичний працівник зберіг би сьогодні близько 3000 фунтів на рік більше.
Зовнішня торгівля та баланс після Brexit
П’ять років після набуття чинності Угоди про торгівлю та співробітництво цифри чітко показують, що спрацювало, а що ні. Експорт товарів до ЄС у першому кварталі 2026 року становив 47 мільярдів фунтів, імпорт — 82 мільярди, від’ємне сальдо торгівлі товарами з Союзом — 34,9 мільярда. Експорт товарів 2024 року був усе ще на 18% реально нижчим, ніж у 2019-му, але ЄС залишався головним торговельним партнером Великої Британії — 41% експорту та 51% імпорту у 2024 році. Натомість експорт послуг до ЄС у 2024 році був на 19% реально вищим, ніж перед Brexit.
За аналізом LSE та Brexit FactBase, торгівля товарами приблизно на 15% нижча, ніж була б без Brexit, а торгівля послугами — на 11% нижча. Довгострокова вартість Brexit оцінюється приблизно в 4% ВВП на рік, тоді як нові угоди з Австралією, Новою Зеландією, країнами CPTPP і потенційно з США дають лише 0,31–0,47% ВВП на рік вигоди. Математично це не сходиться, хоча інтелектуальний обмін з Індо-Тихоокеанським регіоном через CPTPP, до якого Британія приєдналася в грудні 2024-го, відкриває нове геополітичне вікно.
США у 2024 році були найбільшим ринком для британських товарів — 16,2% частки (59,3 мільярда фунтів). Німеччина залишилася головним джерелом імпорту — 71,8 мільярда фунтів, Китай — 65,4 мільярда. Автомобільний сектор, який колись був візитівкою британської промисловості, зараз експортує значно менше, ніж до Brexit, що впливає на баланс як з ЄС, так і з рештою світу.
Ключові сектори: де насправді створюється вартість
Шість сфер структурно рухають британську економіку — не лише статистично, а й з погляду іноземних інвестицій:
- Фінансові послуги та фінтех. 8,8% ВВП. Сіті-оф-Лондон досі працює як часовий міст між Азією та США, а понад 70% фінтех-активності континенту проходить через Велику Британію. Активи фінансової системи — 27 трильйонів фунтів. Це масштаб колишньої колоніальної держави з сучасними інструментами.
- Технології та штучний інтелект. Кластери в Кембриджі, Манчестері, Брістолі та Единбурзі. Прем’єр Стармер у 2025 році оголосив AI Opportunity Action Plan, щоб зробити з Великої Британії «супердержаву ШІ». На практиці це десятки мільярдів інвестицій у дата-центри та обчислювальну інфраструктуру.
- Відновлювана енергетика. Велика Британія імпортує понад 40% обладнання ВДЕ, але водночас є лідером морської вітрової енергетики в Європі. Net-zero перейшло від амбіції до операційної необхідності.
- Охорона здоров’я та науки про життя. Біомедичний, фармацевтичний сектор та NHS як роботодавець разом становлять близько 12% зайнятості. AstraZeneca та GSK — дві компанії глобального значення.
- Передова промисловість та оборона. Контракт на 1 мільярд фунтів з Leonardo на військові вертольоти (3300 робочих місць у Єовілі), Defence Growth Deal на 250 мільйонів фунтів у Шеффілді, нова фабрика зброї в сталевій промисловості. Війна на Близькому Сході змусила переорієнтувати виробничі потужності.
- Роздрібна торгівля та електронна комерція. Велика Британія — другий найбільший імпортний ринок Європи після Німеччини, а Лондон має населення близько 9 мільйонів. Це гігантська споживча база для будь-якого бренду, який хоче увійти до Європи.
З моїх спостережень за розмовами з британськими підприємцями в першій половині 2026 року одне вибивається на перший план: кожен із цих секторів сьогодні нерозривно пов’язаний із регуляціями. Комплаєнс — це не додаток, а центральний елемент бізнес-моделі: від обов’язкового розкриття кліматичної інформації, яке до кінця 2026 року охопить 98% британських компаній, до експортних санкцій щодо технологій подвійного призначення.
Регіональні нерівності — дві Британії під одним дахом
Економічна мапа країни нагадує мозаїку з гострими краями. Лондон і Південний Схід генерують понад 40% доданої вартості, тоді як постіндустріальні регіони — від північного сходу Англії до долин південного Уельсу — досі наздоганяють втрати після деіндустріалізації 1980-х. Програма «Levelling up», запущена консерваторами, в лейбористській версії стала «Plan for Change», але реальні результати поки що мізерні. Манчестер і Бірмінгем зростають динамічно, Ліверпуль і Ньюкасл — повільніше, а маленькі містечка колишньої «Червоної стіни» — досі в складному становищі.
Цікаво, що в першому кварталі 2025 року найсильніше зростання цін на житло було в Північній Ірландії, а Лондон, парадоксально, стикався зі спадом. Це показує, наскільки столиця відокремилася від решти країни економічним циклом. Медіанна ціна будинку в Лондоні нині перевищує 13-кратний розмір середньорічної зарплати, а в деяких регіонах півночі — менше 5-кратності. Одна країна, два абсолютно різні ринки житла.
Продуктивність — затяжна британська хвороба
Найболісніший діагноз британської економіки за останні п’ятнадцять років — хронічна проблема продуктивності. Після 2008 року зростання продуктивності праці практично зупинилося. Якби зберігся передкризовий тренд, економіка сьогодні була б на 25–30% більшою. Причини комплексні: недофінансування інфраструктури, брак технічних навичок, регіональні транспортні вузькі місця, низькі інвестиції в дослідження та розробки в приватному секторі.
Економісти Resolution Foundation у звіті 2023 року підрахували, що якби британська продуктивність росла французькими темпами, середня зарплата сьогодні була б приблизно на 11 000 фунтів вищою. Це не абстрактна статистика — це урок, який повинен знати кожен, хто хоче домовитися про підвищення. Навіть найкраща фіскальна політика не замінить зростання продуктивності.
Що далі? Сигнали та переломні точки 2026 року
Кілька речей варті особливої уваги в другій половині 2026 року. По-перше — траєкторія процентних ставок. Перше зниження до 3,5% ймовірне у вересні чи листопаді, якщо інфляція CPI стабілізується нижче 3,5%. По-друге — осінній бюджет Рейчел Рівз, де постане питання, чи витримає канцлерка напругу між бунтом лейбористських депутатів і ринком облігацій, що вимагає дисципліни. По-третє — результати переговорів щодо поглиблення відносин з ЄС, які після критики суперника Стармера в партії знову стали актуальною темою.
Чи є чого боятися? Так — війна на Близькому Сході ще не завершена, ціни на нафту можуть повернутися вище 110 доларів, а британська економіка особливо вразлива через структуру енергобалансу та повну залежність від імпорту газу. Чи є підстави для оптимізму? Також так — сектор послуг, незалежно від тимчасових коливань PMI, має унікальну здатність створювати вартість з нематеріальних активів. Велика Британія — другий експортер послуг у світі, і в економіці знань та авторського права це важливіше, ніж показують традиційні індикатори.
З мого досвіду щомісячного відстеження британських даних понад рік, економіка остров’ян сьогодні нагадує досвідченого бігуна на довгі дистанції з травмою коліна — він іще біжить, утримує позицію в лідерах, але кожна зміна темпу дається йому дорожче, ніж конкурентам. Час покаже, чи фінішує він з медаллю, чи з гіпсом на нозі. Поляки, які живуть у Великій Британії (а нас там і досі понад 700 тисяч), спостерігатимуть за цим забігом з особливо близької відстані.
