Президент Кароль Навроцький уперше скористався конституційним правом помилування 2 лютого 2026 року. Він помилував трьох осіб, засуджених за необережне спричинення катастрофи в дорожньому русі, кримінальні погрози та шахрайство, поєднане із заподіянням шкоди в господарському обігу в особливо великих розмірах. Усі рішення він мотивував гуманітарними міркуваннями, позитивними висновками судів та клопотаннями генерального прокурора.
Три помилувані особи — звичайні громадяни в драматичних життєвих ситуаціях: понад 85-річна тяжко хвора вдова, чоловік після важкої дорожньо-транспортної пригоди з онкологічними проблемами, а також батько, який доглядає за дружиною, хворою на особливо злоякісну пухлину. Прізвища не були оприлюднені, а президент водночас відмовив у застосуванні права помилування щодо п’ятьох інших засуджених.
У наступні місяці 2026 року офіційна інформація про подальші помилування не з’являлася, хоча на столі глави держави лежать нові клопотання, зокрема гучна справа Пйотра Питля.
Конституційні корені права помилування та його місце в польській системі
Право помилування, закріплене в ст. 139 Конституції РП, належить до виключних прерогатив президента. Воно не потребує контрасигнатури прем’єра чи міністра і може мати форму повного прощення покарання, умовного відстрочення його виконання або заміни на м’якше. На практиці рішення завжди ґрунтується на комплексній оцінці матеріалів справи, висновків судів, позиції генерального прокурора та гуманітарних обставин.
Історично президенти користувалися цією компетенцією по-різному. Анджей Дуда протягом двох каденцій помилував кількасот осіб, часто у політичних або резонансних медійних справах. Кароль Навроцький, обійнявши посаду в 2025 році, протягом перших місяців стримувався від рішень, що спричинило спекуляції про повну зміну підходу. Лише у лютому 2026 року з’явилися перші рішення.
Механізм є чітким. Засуджений, його адвокат, родина чи генеральний прокурор можуть подати клопотання. Генеральний прокурор збирає матеріали, запитує висновки судів і передає свою позицію президенту. Глава держави не зв’язаний жодним терміном чи рекомендацією — може помилувати, відмовити або вимагати доповнення матеріалів на підставі ст. 567 § 2 Кримінально-процесуального кодексу.
Три конкретні випадки від 2 лютого 2026 року
Перша помилувана особа — понад 85-річна тяжко хвора вдова, засуджена за необережне спричинення катастрофи в дорожньому русі, наслідком якої стала смерть людини або тяжке ушкодження здоров’я багатьох осіб. Президент застосував умовне відстрочення виконання покарання у вигляді позбавлення волі на іспитовий строк. Вирішальне значення мали вкрай поганий стан здоров’я, похилий вік, висловлене каяття, вибачення перед потерпілими, епізодичний характер діяння та позитивна суспільна характеристика. Жінка продала квартиру, щоб сплатити зобов’язання та відшкодувати збитки жертвам.
Друга особа — чоловік після серйозної дорожньо-транспортної пригоди, з тяжким ушкодженням здоров’я та онкологічними проблемами, що тривають роками, — був засуджений за кримінальні погрози. Президент повністю простив йому покарання у вигляді позбавлення волі. Чоловік роками не вступав у конфлікт із законом, а стан здоров’я унеможливлював відбування покарання в місцях позбавлення волі. Помилування мало суто гуманітарний характер.
Третій випадок стосувався чоловіка, засудженого за шахрайство, заподіяння шкоди в господарському обігу в особливо великих розмірах та покривдження кредиторів. Президент умовно відстрочил виконання покарання і передав засудженого під нагляд куратора. Ключовими були складна сімейна ситуація — догляд за дружиною, хворою на особливо злоякісну пухлину, та виховання неповнолітніх дітей, — а також позитивна суспільна характеристика і значний час, що минув з моменту вчинення злочинів. Ув’язнення зруйнувало б усю родину.
В усіх трьох справах генеральний прокурор подав позитивні клопотання, а суди надали висновки, що сприяли помилуванню.
Як насправді відбувається процедура помилування
Для осіб, які вперше стикаються з темою, процедура виглядає складною. Спочатку має існувати чинний обвинувальний вирок — нечинні рішення, як показала справа Маріуша Камінського та Мацея Вонсіка, не підлягають помилуванню. Потім клопотання надходить до генерального прокурора, який збирає повні матеріали, запитує висновки судів і готує власну позицію.
Президент отримує комплект матеріалів. Може розглянути їх одразу або вимагати доповнень. Рішення ухвалюється у формі постанови. Воно не завжди публічно обґрунтовується, хоча у лютому 2026 року Канцелярія Президента надала загальні гуманітарні мотиви. На практиці ключовими є: стан здоров’я засудженого, сімейна ситуація, час, що минув з моменту діяння, поведінка після вироку та суспільна характеристика.
З мого досвіду спостереження за такими справами випливає, що клопотання, засновані виключно на політичних чи медійних аргументах, мають мізерні шанси. Президент Навроцький у перших рішеннях явно уникав гучних і контроверсійних справ.
Медійні спекуляції та поширені помилки в інтерпретації
Одразу після оголошення перших помилувань у медіа з’явилися прізвища Адама Боровського — діяча антикомуністичної опозиції, засудженого за наклеп на Романа Гєртиха, — та Ізабели М., пенсіонерки, засудженої за погрози на адресу Єжи Овсяка. Обидва випадки виявилися спекуляціями. У цих справах генеральний прокурор не надавав висновків, а вирок Ізабели М. на той момент був нечинним.
Поширена помилка полягає в ототожненні помилування з виправданням. Право помилування не скасовує вирок — засуджений і надалі фігурує в кримінальному реєстрі, а лише не відбуває покарання або відбуває його в пом’якшеній формі. Інший міф припускає, що президент помилує виключно «своїх». У випадку Навроцького три перші рішення стосувалися осіб, зовсім невідомих публіці.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина засудженого місяцями будувала медійну історію, розраховуючи на суспільний тиск. Ефект виявився зворотним — справу відклали.
| Президент | Кількість помилувань (орієнтовно) | Домінуючий характер справ | Підхід до медійних справ |
|---|---|---|---|
| Анджей Дуда | Кількасот за дві каденції | Часто політичні та гучні | Активний, іноді контроверсійний |
| Броніслав Коморовський | Близько 200 | Змішаний, з акцентом на гуманітарні | Обережний |
| Кароль Навроцький (станом на липень 2026) | 3 | Виключно гуманітарні, непублічні | Явне уникання медійних справ |
Дані походять з повідомлень Канцелярії Президента та медійних аналізів за лютий–липень 2026 року. Навроцький поки що послідовно обирає справи, в яких гуманітарні аргументи є незаперечними, а засуджені особи не викликають політичних емоцій.
Чек-лист: коли клопотання про помилування має реальні шанси
- Вирок є чинним і покарання ще не було повністю виконане.
- Існують об’єктивні гуманітарні обставини — тяжка хвороба, похилий вік, драматична сімейна ситуація.
- Засуджений виявив каяття, вибачився перед потерпілими і тривалий час дотримується правопорядку.
- Суди, що виносили вирок, та генеральний прокурор надали позитивні висновки.
- Клопотання є повним — містить актуальні медичні довідки, суспільну характеристику та обґрунтування.
Якщо бракує хоча б двох із цих елементів, шанси різко падають. У таких ситуаціях краще спочатку скористатися інститутом перерви у виконанні покарання або умовно-дострокового звільнення.
Найчастіші запитання
Чи президент Навроцький помилував когось відомого з медіа?
Ні. Усі три рішення від лютого 2026 року стосувалися непублічних осіб. Спекуляції щодо Адама Боровського та Ізабели М. були офіційно спростовані.
Чи помилування означає видалення вироку з кримінального реєстру?
Ні. Засудження залишається в правовому обігу. Помилування стосується лише виконання покарання.
Скільки часу має президент на рішення?
Жодного. Конституція не передбачає терміну. Справи можуть лежати місяцями.
Чи з’явилися в 2026 році нові помилування?
Станом на липень 2026 року офіційно підтверджено лише три рішення від лютого. Триває провадження у справі Пйотра Питля, засудженого в Німеччині до довічного ув’язнення за вбивство, у якому зізнався інший чоловік. Генеральний прокурор призначив перерву у виконанні покарання, але остаточне рішення належить президенту.
Чи можна подати клопотання безпосередньо президенту?
Так, але на практиці найефективніший шлях — через генерального прокурора, який готує повні матеріали.
Рішення президента Навроцького від лютого 2026 року чітко окреслюють лінію: право помилування має служити людям у драматичних життєвих ситуаціях, а не політичним розрахункам.
Справа Пйотра Питля, який після понад двадцяти років залишив місце позбавлення волі на час провадження про помилування, показує, що в 2026 році на столі глави держави з’являються також виняткові випадки. Остаточне рішення в цій справі, як і в чотирьох інших, щодо яких президент запросив матеріали ще в лютому, залишається відкритим.
